Пісні, композиції, поезія та виступи Верховного Майстра Чінг Хай (вегана), ч 24 багатосерійного циклу

Будь-яка розлука приносить нестерпний біль. Будь-який відхід, навіть якщо це звільнення від реінкарнації, все одно не може запобігти любові і тузі тих, хто залишився.

«Святий святих повернувся на Небеса, Заплакав квітучий ліс під осіннім вітром. Ти відійшов так легко, як пір’їнка, Покинувши цей світ, з усіма його формами та ілюзіями».

У вірші «Sayonara» поет Верховний Майстер Чінг Хай натякає на псевдонім Високоповажного Тхіч Ман Гіака, також відомого як поет Хуйчен Хонг, у вірші «Залишаючи цей світ, з усіма його формами та ілюзіями».

Він покинув це тимчасове місце, щоб повернутися в обійми Всемилостивого. Будь-яка розлука приносить смуток тим, хто залишився. Однак відхід того, хто жив для Істини і світу, безсумнівно, залишить яскравий приклад для майбутніх поколінь. Цей вірш відображає любляче серце Верховного Майстра Чінг Хай. Він шанобливо присвячений Майстру Дзен Ман Гіаку і виражає спільну довіру між двома душами з однаковими ідеалами звільнення живих істот і служіння світові.

В пам’ять про Найповажнішого Тич Ман Гіака

Святий святих повернувся на Небеса Заплакав осіннім вітром заквітчаний ліс Ти відлетів, «так легко, як пір’їнка» Залишаючи цей світ, з усіма його формами та ілюзіями, Згадуючи твоє добре, підтримуюче і щедре серце, Як ти безтурботно мандрував різними країнами! Спів сутр все ще пронизував повітря пахощами, але шафранової ряси, що розвівалася на вітрі, вже не було! Тепер, коли ти пішов, квіти відмовляються від своїх яскравих відтінків, Храм старовинний у роздумах тихо схилився Ти пішов, щоб з’єднатися з Істинним Я Царство, дорогоцінне, як Удумбарас, з’явилося з безкорисливого розуму

З усіма щоденними вимогами, які потрібно встигати,моральними зобов’язаннями, які потрібно виконувати, соцстандартами, яким потрібно відповідати, і близькими, яким потрібно догоджати, життя часом може здаватися дуже складним. А коли на додачу до цього на вас обрушуються катастрофи та несправедливість, це вже нестерпно терпіти. Тоді ви будете голосно кричати, вам захочеться втекти від усього цього, сподіваючись нарешті знайти більш спокійний, безтурботний і щасливий світ. «Я не можу жити в цьому обмеженому світі, де люди хапають і контролюють! Я хочу вийти за межі і вище всіх цих пут і обмежень! Я хочу дихати запашним повітрям небес».

Я не можу жити в цьому замкненому світі, Де люди хапають і керують! Я хочу вийти за межі і піднятися над Усіма цими путами і обмеженнями! Я хочу вдихнути запашне повітря небесне. Мені треба туди, де вітер ніжно дме.

Дозвольте мені жити, Дозвольте мені рости. Дозвольте мені бути СОБОЮ! Якою б іншою, Якою б дивною Це не здавалася тобі. Але моє життя належить мені. Я буду жити так, як мені подобається!

Якщо ти не можеш подарувати мир,не варто розбурхувати море. Дай мені бути вільною! Я буду літати птахом, Я буду сходити з сонцем, Я буду мріяти на поверхні місяця, І я буду писати вірші на пелюстках диких орхідей.

Я буду співати душем під свіжим дощем першого дня літа, Я буду лазити по лісових деревах і пливти на хвилях великого океану, Я буду малювати ніжні травинки весняної трави! Я буду гратися з польовим метеликом босоніж, Пограю в хованки З рибками в річці. Співатиму народні пісні пізньої освіжаючої осінньої ночі.

Я буду гуляти привітною лісовою стежкою! Я буду ласувати соковитими садовими стиглими плодами, Вони будуть просто падати з дерева для мене! Я буду жити квітучим життям з радістю і щастям Залишаючи позаду всю несправедливість і наклеп! Я буду робити те, Що ти вважаєш безглуздим і божевільним. Але мені це дуже сподобається!

Дозволь мені бути! Дай мені дихати! О Небеса, о Боже, Почуй мене! О, всі Янгели, Підніміть мене!

Життя має багато печалі в усій своїй реальності. Можна тільки мріяти, щоб заспокоїти серце, яке пройшло крізь грозові небеса і туманні спогади. «Минулої ночі я мріяла залишити пил життя позаду. Легко ступити до раю, безтурботно хоч раз». З глибини ілюзії людина звільняється від життєвих пут, щоб повернутися до легкості безтурботних хмар і вітру.

Минулої ночі мені наснилися м’які простирадла і подушки. Аромат сандалу, що витав у повітрі. Сердечний час, коли ми були ще разом. Коли наше кохання було вічним. Сьогодні я повернулася додому. Гірський дощ ллється безперервно. Колеса перекочуються по самотній стежці. Хмари жалюгідно висять. Минулої ночі мені приснилося, що я лебідь. Я ширяла над горами. Пила сніг. Купалася у веселці. Знову відчуваю себе вільним.

Мій любий! Мій коханий! Річка тече невтомно... Приснись мені вночі! Сьогодні я повернулася додому. Гірський дощ ллється безперервно. Колеса котяться по самотній стежці. Хмари жалюгідно висять... Приснись мені вночі.

Світ – це лише заїжджий двір, де ми зупиняємося на деякий час; Поспішаймо до місця вічного спокою в нашій душі, в люблячі обійми нашого Милосердного Отця і Доброї Матері. «Ідіть, ідіть, ідіть до Отця, Ідіть, ідіть, ідіть у Далекі Краї, Ідіть,ідіть, ідіть до Брата, Ідіть,ідіть, ідіть разом Додому...» Наш справжній дім – це Небо, царство вічної гармонії.

Іди, іди, іди, іди в майбутнє, Іди, іди, іди, іди в Шангрі-ла, Іди, іди, іди, іди до Матері, Іди, іди, іди, іди вище зірок

Слава Миру і Гармонії, Слава Муні,що виконує бажання, Слава Дому Майстрів, Слава Великим Мудрим Братам.

Слава, слава, слава Героям Слава, Слава, слава, слава Слава, Янгелам

Ідіть, ідіть, ідіть, ідіть, до Отця, Ідіть,ідіть,ідіть,ідіть в Далекі Краї, Ідіть, ідіть, ідіть ідіть до Брата, Ідіть, ідіть, ідіть, ідіть разом Додому...